У монографії висвітлюється неперехідна цінність рукописного мистецтва – важливої галузі духовної культури українського народу, багатющого джерела вивчення його історії, мови, літератури, художньої творчості. Простежується тісний зв’язок його мистецтва з соціально-економічними, політичними й культурними умовами розвитку суспільства. Монографія проілюстрована кольоровими та чорно-білими репродукціями розгортів, сторінок, зразків мініатюр і декоративних прикрас.
Для мистецтвознавців, художників, істориків, філологів, бібліографів, усіх шанувальників давньої культури.
“Українську рукописну книгу” щорічне авторитетне журі фахівців книжки в Парижі визнало кращим виданням в Україні, книгою № 1 за 1995 рік. На державному конкурсі мистецтва книги (серпень, 1996) вона отримала найвищу мистецьку нагороду – диплом імені Георгія Нарбута, а на Форумі видавців у Львові удостоєна Гран-прі.
Відомий український мистецтвознавець Володимир Підгора, рецензуючи книгу, зазначив, що такого дослідження досі ще не було. Те, що така книжка з’явилася в світі, – величезне досягнення, і насамперед – заслуга Якима Запаска. Простежити понад вісімсотлітній шлях розвитку книжкового мистецтва в Україні аж до кінця ХVIII сторіччя – це справа усього його життя. Вчений дослідив фонди найбільших книгозбірень України, Росії, побував у монастирських бібліотеках Європи, вивчав матеріали у Північній Італії та у Паризькій бібліотеці. Зібрав, ідентифікував, дослідив багатющу духовну спадщину українського народу, переконливо довів, що багато національних скарбів незаслужено забуті, пограбовано і привласнено представниками інших держав. Щоб читач мав уявлення про те, що зроблено в описі рукописів, необхідно сказати про докладно висвітлені теми, а саме: “Письмо”, “Оздоблення”, “Зміст”, “Мовні особливості”, “Приписки”, “Історія рукопису” і “Література” (перелік подеколи перевищує сто п’ятдесят назв). Автор зазначає: зовнішній вигляд і розміри книги, формат, місце зберігання, шифр, кількість рядків на сторінці, кількість аркушів, матеріал. Описано 128 манускриптів.
“Українська рукописна книга” містить розгорнутий мистецький аналіз і бібліографічний опис найвизначніших художньо оздоблених пам’яток українського рукописного мистецтва ХІ–ХVIII сторіч. Автор знайомить читача з художніми набутками цієї доби – Остромировим, Мстиславовим, Добриловим, Юріївським, Волинським Євангеліями, з Ізборником Святослава, низкою інших манускриптів, створених у Києві, Володимирі-Волинському, Галичі, Холмі. Писані від руки шрифт, високохудожні заставки і буквиці, оригінальні мініатюри відзначаються високим естетичним рівнем і свідчать про нерозривний зв’язок художників-книжників із загальним станом тогочасного мистецтва: мозаїками і фресками храмів, станковим живописом, виробами декоративно-ужиткового мистецтва, народною художньою творчістю. Книга однаково цікавить фахівців різних профілів: істориків, мовознавців, палеографів, мистецтвознавців.
Яким Запаско вперше розглянув як єдине явище національне орнаментальне мистецтво та художнє оформлення книги. Досліджуючи українське народне мистецтво, Яким Прохорович глибоко вивчив їх національні особливості, і тому його визначальні твердження, наукове обгрунтування, погодження з висновками чи спростування свідомо чи несвідомо хибних думок інших дослідників – переконливо доказові.
“Українська рукописна книга” набула широкого розголосу й популярності також завдяки своєму високомистецькому вигляду. Автором макету і оформлення є народний художник України, лауреат премії імені Тараса Шевченка Леонід Андрієвський. На переконання Юрія Белічка, професора Української академії мистецтв, заслуженого діяча мистецтв України, завдяки дизайнерському таланту монографічна праця була виведена із рангу суто утилітарного, науково-інформативного видання, призначеного для вузького кола фахівців, у ранг мистецького… Відчуття урочистої святковості не полишає читача від першої до останньої сторінки завдяки великим кольоровим ілюстраціям, які утворюють своєрідну поліфонію образів, кольору, орнаменту, мальованих літер. Книга завжди сприймається в просторі і часі й тому, здавалося б, психологічно важко перегорнути усі її 478 сторінок. Та цього не трапляється завдяки мудро продуманій архітектоніці макету, збагаченій, вишуканій ритміці чергування ілюстрацій і знову таки завдяки наявності вільних від тексту полів.
“Українська рукописна книга” високо оцінена науковою громадськістю. Серед тих, хто дав їй найвищу оцінку, – доктори мистецтвознавства Дмитро Степовик та Валентина Рубан, кандидати наук Михайло Криволапов та Христина Саноцька, доктори наук Федір Погребенник, Олекса Мишанич та Микола Мушинка, письменник Іван Білик. А доктор мистецтвознавства Олександр Федорук сказав: “Якщо в науці є місце для подвигу, то його в наші дні здійснив відомий львівський учений Яким Прохорович Запаско”.
Оцінки експертів засвідчують, що це видання відповідає найвищим стандартам художнього вирішення книги, завдяки чому гідно представляє доробок українського народу в світі.
