“Серед українських письменників ХХ століття Володимир Винниченко — чи не найбільший парадоксаліст. Історик і філолог Павло Зайцев, який познайомився з Винниченком напередодні української революції, вважав його особистістю, «повною внутрішніх суперечностей, parexcellence егоцентричною, але яскравою та стихійно талановитою», — і то була цілком точна характеристика. Радикальний критик «старого світу», шукач універсальної формули щастя, автор «Сонячної машини» прагнув наблизити час vita nova. Писав романи й п’єси, в яких конструював моделі «нової моралі». Влаштовував своїм героям («червоним ніцшеанцям»!) експерименти, метою яких була «трансплантація» їхніх футуристичних ідей у життя. Вступав у творчі суперечки з Ф.Достоєвським, Г.Ібсеном, Г.Мопассаном... Але часто заплутувався, розчаровувався…”
Ці рядки взято із передмови Володимира Панченка, упорядника книги “Володимир ВИННИЧЕНКО. ІСТОРІЯ ЯКИМОВОГО БУДИНКУ та інші твори. Повісті. Роман. Новел. Оповідання. П’єса“, підготовку до друку якої в 2016 році завершує видавництво “Світ”. На наш погляд, вони стисло, але надзвичайно точно характеризують постать Володимира Винниченка, який, на щастя, був не лише політиком, діячем, — йому було дано вміння творити художню реальність. Себто новели, романи, драми, які увібрали зухвалі мріяння цього письменника, і, зрештою, виявилися значно тривкішими за його ж таки політичні «сценарії щастя».
Багатогранна творчість Володимира Винниченка представлена в цій книзі його романами «Хочу!», «Записки Кирпатого Мефістофеля», повістями «Історія Якимового будинку» й «На той бік», кількома оповіданнями, а також драмою «Пророк». Пристрасний і суперечливий у своїх пошуках універсальної формули щастя, письменник постає у цих творах тонким психологом, полемістом, експериментатором, який прагне наблизити час, коли в світі — і в самій людині! — стане більше ладу й гармонії. Загалом ця книга може читатися як низка повчальних історій про спроби зробити недосконалий світ трохи кращим. Створювались вони письменником переважно в 1910-ті роки, коли вагітне соціалістичними ідеями ХІХ століття завершилося, і ось-ось мали початися «пологи». Зрозуміло, що в такій атмосфері історичного нетерпіння виникали різноманітні — найфантастичніші — проекти вдосконалення людини, її «переробки», радикального «перезавантаження» моралі, системи цінностей, зрештою — психології. Звісно ж, заради того, щоб змінився сам уклад суспільного життя, звільняючись від скверни соціальної несправедливості, чи, як сказав би Винниченко, дисгармонії. Сам він, Володимир Кирилович Винниченко, був серед тих сучасників-експериментаторів, які намагалися відшукати «ключі від щастя» в революційному оновленні, в національному відродженні України, в реалізації великих проектів переоцінки цінностей, поєднуючи часом речі несумісні.
Тож шановні читачі рекомендуємо придбати книгу “Винниченко Володимир. Історія Якимового будинку та інші твори / Серія “Ad Fontes — До джерел”.
